Завідуюча народним музеєм історії села Баланівка Наталія КОРИТНА, презентує віртуальну виставку "Тихі зорі вічної пам'яті", з нагоди Дня пам’яті та примирення і 75-ї річниці Перемоги над нацизмом у Другій світовій війні.
До уваги користувачів інтернет-мережі представлені світлини вшанування ветеранів 25-річної давнини, які є частиною даної виставки. Після зняття карантинних обмежень виставку можна оглянути безпосередньо в музеї.
Ранок 22 червня 1941 року розпочався тривожною і страшною звісткою: “Війна”. Це зловіще слово ранило серце, ятрило душу. Наш народ грудьми став на захист Вітчизни. 1418 днів точилася кривава війна.
Перші вороги, які в’їхали рано вранці 29 липня 1941 року в Бершадь, були на мотоциклах і велосипедах, добре обмундировані. 1 серпня правобережна Бершадщина, включно з райцентром, відійшла до союзниці німців – Румунії. Лівобережжя Бугу залишилося під контролем нацистів і відійшло до складу Рейсхкомісаріату “Україна”. Розпочалися безправні і трагічні роки окупації.
Згадує Ганна Харітонівна Ярошепта (жителька селе Баланівка 1918 року народження): “Наше село було окуповане румунськими солдатами. Оскільки у нас з чоловіком Іваном Іродюком дітей не було, до нас підселили чотирьох солдат, які розмістилися в другій половині хати. Щодня ми вимушені були готувати для них їжу, прибирати, прати їм одяг. Для пари коней, які були закріплені за солдатами, стійло зробили в сінях – це додало великих незручностей. Окупанти на брамі кожного двору прікріпили “Краткий румыно-русский разговорник”, в якому було 19 слів: “Встать”, “Лечь”, “Прямо”, “Идти вперёд”, “Налево” і т.д. на російській, німецькій та румунській мовах (примітка: цей “Разговорник” в оригіналі є експонатом музею історії села Баланівка). Всі жителі села повинні були вивчити всі ці слова. За будь-яку провину селян жорстоко карали - били нагайками.”
Шляхом грабежів, насильства та звірячих розправ над мирним населенням вороги намагалися залякати людей, зламати їх волю до опору, підірвати віру і примусити скоритися. Але вони прорахувалися.
Восени 1941 року окупанти, боячись помсти народних месників, які на той час з’являлись в навколишніх лісах, поповнювали свої ряди зрадниками – жителями села, яких призначали поліцаями. Крім явних запроданців, у нацистів були і таємні прислужники, готові за найменшу поблажку донести ворогові підлий наклеп на будь-яку людину.
Нацистські найманці діяли оперативно, однак зростали і сили активного опору їм. В селі досить обережно і конспіративно почала діяти підпільна група. Очолив її офіцер Радянської Армії Гнат Дементійович Вуйчак. Довгий час наші односельчани майже нічого про нього не знали. Тільки після війни стало дещо відомо: Гнат Дементійович був кадровим офіцером, мав конкретне завдання командування і неабиякі здібності конспіратора. Поступово Вуйчак зблизився із сільським вчителем Михайлом Лукичем Лондкевичем, відкрився йому, попросив допомоги у пошуку надійних, духовно загартованих людей.
Так було створено основний кістяк групи, до якої, крім згаданих Вуйчака і Лондкевича, ввійшли Ф.Я Корнелюк, Д.В Пархоменко, Є.П. Нікітіна, Р.Т. Лондкевич, П.М. Тузенко. З часом кількість підпільників збільшувалася. Всі члени підпільної групи складали присягу, в якій обіцяли не шкодувати сил і навіть життя для боротьби з ненависним ворогом. Свою клятву вони виконували безстрашно, щоденно ризикуючи життям. Не маючи зброї, досвіду організованої активної боротьби, підпільники на перших порах спрямовували свою роботу в напрямку політичної агітації. Іноді підпільники писали листівки і вивішували їх в людних місцях.
Однак не обходилося і без провалів. На них посипалися репресії румунської жандармерії. Підпільники втрачали товаришів - були заарештовані Г.Д. Вуйчак, А. Павлишин. Та, не зважаючи на всі, часом неймовірні, труднощі, підпільники діяли, згуртовували свої ряди, посилювали агітаційну роботу, відважувалися і на окремі диверсії, встановлювали зв’язки з такими ж месниками із сусідніх сіл, діяли разом з ними.
Перемога Радянської Армії на фронтах і дії партизанів занепокоїли окупантів. Вони почали вивозити з округу сільськогосподарські продукти і все коштовне майно. Підпільним комітетом нашого району було поставлено завдання: весь хліб, що є на складах общини, таємно роздати селянам. Баланівська підпільна група з цим завданням успішно впоралася. По наказу підпільників був розданий хліб в колгоспах імені Кірова, імені Сталіна, ІІІ-й Вирішальний, імені Куйбишева. Не поспішав виконувати наказ староста колгоспу імені Котовського. Тому підпільники вимушені були, жалкуючи про свої дії, склади з хлібом спалити.
Мужньо і хоробро воювали баланівчани на фронтах Другої світової війни: всього у війні взяли участь 1119 односельчан, з них 452 нагороджені орденами і медалями. Воювали односельці на різних фронтах: Сталінградська битва, оборона Ленінграда, битва за Москву, Курська битва, визволення Варшави і Праги, битва за Берлін.
Дорогою ціною заплатив наш народ захищаючи свою Батьківщину, свою незалежність, своє життя, відстоюючи право на життя і свободу наступного покоління. У Другій світовій війні загинули десятки мільйонів людей, в тому числі 447 наших односельчан. Могили багатьох з них загубилися на шляхах від Сталінграду до Берліна.
Ми повинні пам’ятати про цих людей завжди, адже саме вони відстояли мир на землі, саме вони є творцями Перемоги.
